top of page

Як справлятися з поведінковими складнощами дошкільнят: досвід мами й керівника садочка «Сова-Сова»

Фото автора: СашаСаша


Я скептично ставлюся до формулювання "небажана поведінка", адже будь-яка поведінка дитини — це сигнал про невдоволення її потреб. Агресія, капризи або істерики — це не просто «погана поведінка», а реакція дитини на голод, спрагу, перевтому, порушення її особистих кордонів чи спосіб «достукатися» до дорослих. Якщо ми навчимося зчитувати ці сигнали, то зможемо не просто справлятися із ситуацією, а й підтримувати дитину у складні моменти. Для зручності сприйняття я далі використовуватиму поняття «поведінкові складнощі».

Уявіть ситуацію: ви всього лише попросили дитину одягнути шапку, а у відповідь — сльози, крики, драма. Якщо в такі моменти ви відчуваєте себе на межі вибуху, знайте: це нормально. Ми — люди, і наші емоції є природною реакцією. Але важливо, як ми реагуємо далі. Давайте поговоримо про те, як допомогти дітям (і собі) впоратися з подібними ситуаціями.


Чому виникають поведінкові труднощі?

Найчастіше за подібною поведінкою стоїть одна з чотирьох причин. Розгляньмо їх із реальними прикладами.


1. Сенсорний дискомфорт


Діти можуть кричати, плакати чи нервувати через перевантаження їхньої нервової системи. Наприклад, після шумного музичного заняття дитина може заплакати через те, що не може знайти свою іграшку.

Що робити?


Якщо дитині заважають гучні звуки, запропонуйте їй відпочити в тихому куточку з м’якими подушками та іграшками.

Якщо малюк потребує фізичного контакту, обійміть його або дайте важку ковдру для заспокоєння.

Перевірте базові потреби: чи дитина не голодна або чи не хоче пити.

Приклад із садочка:

«Перед прогулянкою одна дівчинка постійно капризувала, бо її дратував шум у роздягальні. Ми вирішили перевдягати її трохи раніше, у спокійній атмосфері. Сльози зникли, і прогулянки стали приємними».


2. Бажання привернути увагу


Іноді діти поводяться неспокійно, аби сказати: «Подивіться на мене!» або «Мені потрібна твоя увага!». Наприклад, малюк кидає іграшки чи навмисно проливає воду, поки ви говорите по телефону.


Що робити?


Виділяйте час для індивідуальної уваги кожній дитині. У садочку "СоваСова" ми щодня слухаємо дітей, спілкуємося з ними та просто обіймаємо.

Навчіть дитину просити увагу конструктивно: наприклад, сказати: «Мені потрібна твоя допомога» або «Давай обіймемося».

Виділяйте якісний час ДО того, як починається «буря». Наприклад, присвятіть 20 хвилин спільній грі без відволікань.

Приклад із життя:

«Мій син вередував під час вечері, поки я відповідала на робочі повідомлення. Тепер я відкладаю телефон перед їжею й приділяю йому увагу. Його поведінка значно покращилася».


3. Уникнення складного або неприємного

Деякі діти уникають завдань, які здаються їм надто складними. Наприклад, під час заняття з ліплення дитина може вередувати, бо їй важко працювати з пластиліном.



Що робити?


Аналізуйте завдання: чи відповідає воно віку й можливостям дитини?

Спрощуйте процес і додавайте елемент гри. Наприклад, замість простого «ліплення» запропонуйте створити «чарівного черв’ячка».


Приклад із садочка:

«Один хлопчик ховався під стіл, коли наставала пора малювати. Ми з’ясували, що він не любить бруднити руки фарбами. Тепер йому дають олівці, і він із задоволенням малює разом з усіма».


4. Бажання отримати щось

Деякі діти звикають досягати свого через сльози. Наприклад, сваряться за улюблену іграшку або вимагають цукерку за виконане завдання.



Що робити?

Не підкріплюйте капризи. Замість цього навчіть дитину шукати внутрішню мотивацію. Наприклад, пояснюйте, що свіже повітря корисне для здоров’я, а овочі допомагають бути сильним.

Запропонуйте заміну: іграшка, що символізує «зв’язок із домом», може допомогти дитині заспокоїтися.

Приклад із садочка:

«Хлопчик не хотів відпускати маму вранці і перший час вона обіцяла йому кіндер після відвідування садочку. Згодом, коли дитина щоразу вимагала солодке через сьози, мама створила новий ритуал почала передавати йому “іграшку-обіймашку”. Тепер, коли дитині сумно, він обіймає іграшку, і це допомогло йому легше адаптуватися».


Алгоритм роботи з небажаною поведінкою

Не реагуйте імпульсивно. Перш за все, пам’ятайте: дитина не прагне навмисно нашкодити чи спровокувати вас. Істерики — це спосіб висловити стрес і впоратися з емоціями, які дитина ще не вміє контролювати. Наші інстинктивні реакції (злитися, звинувачувати, критикувати) зазвичай лише посилюють проблему. Контролюйте свої думки й емоції, щоб уникнути персоналізації ситуації.

Залишайтеся спокійними. Якщо ви будете емоційно стабільними, це допоможе дитині швидше заспокоїтися. Використовуйте техніки, які допомагають вам залишатися стриманими: глибоке дихання, пауза перед відповіддю.

Ігноруйте поведінку, якщо це можливо. Не підживлюйте негативну поведінку емоційною реакцією. Наприклад, якщо дитина кричить, не починайте кричати у відповідь. Багато хто, коли чує рекомендацію «ігнорувати емоцію дитини», починає ігнорувати саму дитину, і це не є вірно. Ми маємо дзеркалити стан дитини, залишаючись спокійними, емпатичними й не впадаючи в істерики самі — саме це й закладено в поняття «ігнорування емоції».

Забезпечте безпеку. Якщо ситуація може бути небезпечною для дитини, вас або інших, вживайте заходів для захисту. Це може бути фізичний захист (зупинити дитину, якщо вона замахується) або створення безпечного простору для заспокоєння.

Проаналізуйте причину. З’ясуйте, що стало тригером поведінки. Дитині може бракувати уваги, їй може бути важко впоратися із завданням чи ситуацією, або вона просто перевантажена емоціями.

Компенсуйте потребу. Допоможіть дитині задовольнити те, чого їй бракує: відпочинок, увага, спрощення завдання тощо.

Навчіть висловлювати потреби конструктивно. Навчіть дитину просити увагу чи допомогу словами, жестами, а не через сльози чи агресію.

Підкріплюйте позитивну поведінку. Після того, як ситуація стабілізувалася, обов’язково похваліть дитину за правильні дії або спокійне завершення конфлікту.

Хваліть: «Мені подобається, як ти спокійно чекав своєї черги».




Висновок

Зміни не відбуваються миттєво, але послідовність, терпіння та любов завжди дають результати. Діти хочуть відчувати себе прийнятими. Чіткі правила та ваша підтримка допоможуть їм почуватися впевненіше.


Пам’ятайте: увага, турбота, спокій та постійність — найкращий спосіб виховати щасливу дитину.

З любов’ю,

Саша

11 переглядів0 коментарів

Comments


м. Київ

Бехтерівський провулок, 13

м. Лук’янівка (~10 хв)

м. Золоті ворота (~10 хв)

Ми на зв'язку

2200013-07.png
  • Facebook
  • Instagram

© Дитячий садок "Сова-Сова" 2019

bottom of page